Статтею 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено термін роздрібна торгівля – це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій – ст. 15 Закону № 481.
Згідно із п. 4.17 ДСТУ 3297-95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять» коктейль лікеро-горілчаного виробництва – це лікеро-горілчаний напій міцністю від 20 до 40 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 5 до 25г/100 см куб., який перед вживанням розводять мінеральною водою, або плодово-ягідними соками, або безалкогольними напоями, виготовлений змішуванням готових напоїв або купажуванням окремих напівфабрикатів та інгредієнтів.
Пунктом 28 ст.1 Закону України від 16.06.2005 №2662-IV «Про виноград та виноградне вино» визначено, що вино столове – вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла. Залежно від вмісту цукрів, столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.
Відповідно до ДСТУ 4806-2007 «Вина. Загальні технічні умови» при виробництві вин виноградних використання цукру, води, ароматизаторів та барвників заборонено.
Таким чином, коктейлі (глінтвейн, «гаряче вино» тощо), виготовлені з використанням виключно столових вин, не є столовими винами.
Стаття 15 прим. 3 Закону №481 та пункт 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою КМУ від 30.07.1996 № 854, визначають, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки закладам ресторанного господарства та спеціалізованим відділам підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Пункт 23 Правил визначає, що забороняється під час продажу алкогольних напоїв на розлив у закладах ресторанного господарства змішувати напої різних видів і марок, крім виготовлення коктейлів. Технологічні, калькуляційні картки на коктейлі погоджуються із санітарно-епідеміологічною службою, затверджуються керівником підприємства та бухгалтером.
Заклади ресторанного господарства повинні мати прейскуранти цін на алкогольні напої, де зазначаються назва напою, вміст пляшки, ціна за пляшку, ціна за 50 та 100 мл напою у грошовій одиниці України – це передбачено п. 25 Правил. Прейскуранти на алкогольні напої підписуються керівником та бухгалтером суб’єкта господарювання і повинні бути доступні для ознайомлення споживача.
Пунктом 26 Правил передбачено, що під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ установленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.
Отже, закладам ресторанного господарства та спеціалізованим відділам підприємств, що мають статус закладу ресторанного харчування, підприємствам з універсальним асортиментом товарів для продажу коктейлів з використанням алкогольних напоїв необхідно мати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного державного реєстру місць зберігання тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за адресою іншою, ніж місце здійснення торгівлі.
Джерело: ГУ ДФС у Київській області