Згідно з абзацом другим п.1 частини першої ст.4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, у станови та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є, зокрема, суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (п.1 частини другої ст.6 Закону про ЄСВ).
Відповідно до частини другої ст.9 цього Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із цим Законом нараховується єдиний внесок.
Водночас єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій ст.7 Закону про ЄСВ, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (частина п’ята ст.7 цього Закону).
Отже, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок є обов’язком платника. Тобто юридична особа зобов’язана провести нарахування за листком непрацездатності (в тому числі нарахування єдиного внеску на суму за дні тимчасової непрацездатності працівника) в тому місяці, в якому працівником надано такий листок.
Джерело: Головне управління ДФС у Закарпатській області
