Відповідно до внесених змін до Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), починаючи з 2018 року п.255.1 ст.255 ПКУ передбачено, що обов’язок платника з рентної плати покладено на суб’єктів господарювання, що належать до первинних водокористувачів, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів, без надання преференцій бюджетним установам, що належать до первинних водокористувачів.
Відповідно до ст.42 Водного кодексу України від 06.06.1995 №213/95-ВР зі змінами і доповненнями водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі – користувачі, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Спеціальне водокористування передбачає закріплення водного об’єкта шляхом надання відповідного дозволу за плату, зареєстрованого у встановленому порядку конкретному суб’єкту для здійснення виробничої та іншої діяльності (ст.38 Закону України від 25.06.1991 №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» зі змінами) з метою отримання економічної вигоди від введення в господарський обіг обсягів використаної води із водного об’єкта.
Отже, платниками рентної плати за спеціальне використання води є суб’єкти господарювання – первинні водокористувачі, господарська діяльність яких ґрунтується на заборі води з річок, озер та свердловин на підставі отриманих дозволів на спеціальне водокористування, у тому числі з метою отримання економічної вигоди від виробництва питної води, яке згідно зі ст.1 Закону України 10.01.2002 №2918-III «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» зі змінами передбачає використання води, що забрана із джерел питного водопостачання та/або доведення її якості до вимог на питну воду.
Джерело: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області
