Платниками ЄСВ є працедавці – юридичні та фізичні особи, що у тому числі використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовим договором (окрім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (послуги, що надаються) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань) відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закони України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 – VI (далі – Закон № 2464).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, працедавцями, що використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або за цивільно-правовим договором (окрім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП) сплачується ЄСВ за найнятих робітників з сум нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати по видах виплат, що включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, визначені відповідно до Закону України «Про оплату праці», і суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 1 ст. 10 Закону № 2464 визначено, що громадяни України, що працюють або постійно мешкають за межами України, мають право на добровільну сплату ЄСВ на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, доход, отриманий фізичною особою за межами України, не є базою нарахування ЄСВ. При цьому громадяни України, працюючи за її межами, мають право на добровільну сплату ЄСВ, у разі укладення договору про добровільну участь на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Джерело: ГУ ДФС у Полтавській області