Статтею 15 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, передбачено надання додаткових оплачуваних відпусток. Тривалість таких відпусток залежно від рівня акредитації закладу освіти, форми навчання, курсу встановлено частинами першою — четвертою цієї статті.
Надання такої відпустки має на меті створення найбільш сприятливих умов для поєднання працівником навчання з працею, шляхом тимчасового звільнення його від виконання трудових обов’язків.
Оскільки планування навчального процесу належить виключно до компетенції навчального закладу освіти, то й навчальну відпустку має бути надано й оплачено в терміни, обумовлені навчальними закладами в межах, визначених статтею 15 Закону.
Слід зауважити, що навчальна відпустка є пільгою для працівника, а не обов’язком (глава XIV КЗпП України «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням»), тому він може скористатися нею в повному обсязі, лише в частині або не скористатися взагалі.
Питання щодо надання відпустки за бажанням працівника меншою тривалістю, ніж передбачено статтею 15 Закону, має вирішуватись за погодженням між працівником і роботодавцем. Якщо роботодавець погодиться на такі умови надання зазначеної відпустки за заявою працівника, то порушень законодавства про працю не буде.
Крім того, такі відпустки мають цільове призначення:
— для виконання лабораторних робіт;
— складання державних іспитів;
— підготовки та захисту дипломного проекту і т. і.
Якщо працівник у зв’язку з досягненням мети, для якої була надана відпустка, виходить на роботу до закінчення установленого часу відпустки, оплата його праці з першого дня виходу на роботу провадиться на загальних підставах без урахування раніше виплачених сум за невикористані дні відпустки.
Для відрахування з працівника виплачених коштів за невикористані дні відпустки не вбачається правових підстав.
