Пiдприємство, установа, органiзацiя самостiйно в колективному договорi визначає перелiк професiй i посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, та вiдповiдно встановлює тривалiсть щорiчної додаткової вiдпустки за ненормований робочий день з кожного виду робiт, професiй, посад, ураховуючи перiодичнiсть виконання робiт понад установлену тривалiсть робочого часу, коло обов'язкiв та обсяг виконаних робiт.
За пунктом 3 Рекомендацiй №7, додаткова вiдпустка працiвникам з ненормованим робочим днем надається як компенсацiя за виконаний обряг робiт, ступiнь напруженостi, складнiсть i самостiйнiсть у роботi, потребу перiодично виконувати службовi завдання понад установлену тривалiсть робочого часу.
Отже, однiєю з основних умов для встановлення працiвниковi ненормованого робочого дня є перiодичнiсть виконання роботи понад установлену тривалiсть робочого часу. Як компенсацiя за роботу на умовах ненормованого робочого дня працiвниковi надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю до семи календарних днiв.
Водночас пунктом 2 Рекомендацiй застосовувати ненормований робочий день для працiвникiв, зайнятих на роботi з неповним робочим днем,не рекомендується. Вирiшення цього питання належить до компетенцiї роботодавця.
Сумiсництво визначається як виконання працiвником, крiм основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому, самому чи iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї чи в громадянина за наймом. Тобто працiвник не може виконувати в один i той самий час (наприклад, з 8.00 до 15.00) роботу як за основним мiсцем роботи, так i за сумiсництвом.
Якщо у зв'язку зi специфiкою роботи працiвник може перiодично виконувати основну роботу поза межами робочого часу, а потiм виконувати роботу за сумiсництвом, йому може бути встановлено ненормований робочий день i вiдповiдно щорiчну додаткову вiдпустку на умовах, визначених у колективному договорi.